Життя, душа, холодна смерть –

Банальні істини відомі

І чаша бід вже повна вщерть,

Думки зринають несвідомі.

Є день і ніч, людина – звір,

Доводиться про все це знати.

Пітьма стрілою ріже зір,

Хтось йде когось вбивати.

Страждання, неспокійний сон,

Вірші – взірець чужого болю.

Свобода зблідла, знов полон,

Прокляття палить чиюсь долю.

Бажання, страх, звичайний сум,

Тінь радості вмирає тихо.

Гріхи – діти продажних дум,

Потвори прославляють лихо.

Невинність тоне в бруді плям,

Брехнею істина хворіє,

Хтось вірить прогнилим ролям,

А хтось ілюзіями мріє.

Життя – це кров, воно тече,

Вибір отрути неважливий.

Брутальність буднів злом пече.

Хто в цьому світі справедливий?

Куди? Навіщо? В чому зміст?

Питання відповідь шукає.

У душах плаче строгий піст.

І кожен від себе втікає.