"Будь же ты вовек благословенно,

                Что пришло процвесть и умереть..."

                                        Сергей Есенин

Згори веління – влітку зацвітеш
такою квіткою . Тендітною, п'янкою.
Кімната втратить риси супокою,
бо речі увійдуть у твій кортеж.

Обернеш пил на срібло і кришталь,
наділиш тіні здатністю до тліну
 і вмить пелюсткою розсунеш стіни.
Ти – далечінь, і ти здолаєш даль.

Світ зубожів. Уже нема святинь.
Ти можеш стати першою, одначе,
знай: біля тебе жоден не заплаче,
і пам'ятай: всього два дні цвісти.