Та радість тіка
Неначе ріка
З вітрами, з снігами, з зимою;
Та віримо ми,
Що після зими
Повернеться разом з весною.

Моя голова,
І сива й жива
Зимі не віддасться відразу,
Хоч тіло й старе
Не скоро помре,
Та тоне у просторі часу.

Проходять роки
І ми вже батьки,
І в ночі бессонні як сови:
Мій вік золотий,
Як цвіт молодий,
Чому не приходиш ти знову!?

Листопад, 14, 2006

Robert Burns

The Winter Of Life, 1794

But lately seen
in gladsome green,
The woods rejoiced the day,
Thro" gentle showers,
the laughing flowers
In double pride were gay:

But now our
joys are fled
On winter blasts awa;
Yet maiden May,
in rich array,
Again shall bring them all.

But my white pow,
nae kindly thowe
Shall melt the snaws of Age;
My trunk of eild,
but buss or beild,
Sinks in Time"s wintry rage.

Oh, Age has
weary days,
And nights of sleepless pain:
Thou golden time,
of Youthfu" prime,
Why comes thou not again!