Каштан скидає смолоскип,
і глоду Квітки в потоці вітру як марá,
Віконниці осліпли від негоди,
Дай чарку, друг; це травень так вмира.

Таку весну до віку ми долічим,
Хоч ця пора руйнує весь наш план,
Наступний травень може стане ліпшим,
Та двадцять ще й чотири буде нам.

Не ми одні у цій таверні п’ємо,
Від тих нещасть, що послані згори -
Всі мрії опустошені, й клянемо
Того, хто цей потворний світ створив.

Немає справедливості від неба,
Один обман для душ, як не проси,
Пройдуть свята для мене і для тебе,
На тім шляху, де править суд косú.

Немає справедливості; дай чарку.
Мій друже, жаль ми не цариць синú;
І всім керує доля володарка:
Бажаєш місяць - бачиш тільки сни.

Якщо сьогодні в хмарах грому танці,
То завтра грім цей далі відійде,
І плоть жива когось зігріє вранці,
І в інші груди болі дух прийде.

Усі нещастя ти знесеш й провúни,
У вічність кане гордий гнівний пил,
Якщо ти можеш - їх терпіть повинен.
Візьми на плечі небо, й пиво пий.

© Vasyl R, 08-02-2007

Alfred Edward Housman

The chestnut casts his flambeaux, and the flowers
Stream from the hawthorn on the wind away,
The doors clap to, the pane is blind with showers.
Pass me the can, lad; there"s an end of May.

There"s one spoilt spring to scant our mortal lot,
One season ruined of our little store.
May will be fine next year as like as not:
Oh ay, but then we shall be twenty-four.

We for a certainty are not the first
Have sat in taverns while the tempest hurled
Their hopeful plans to emptiness, and cursed
Whatever brute and blackguard made the world.

It is in truth iniquity on high
To cheat our sentenced souls of aught they crave,
And mar the merriment as you and I
Fare on our long fool"s-errand to the grave.

Iniquity it is; but pass the can.
My lad, no pair of kings our mothers bore;
Our only portion is the estate of man:
We want the moon, but we shall get no more.

If here to-day the cloud of thunder lours
To-morrow it will hie on far behests;
The flesh will grieve on other bones than ours
Soon, and the soul will mourn in other breasts.

The troubles of our proud and angry dust
Are from eternity, and shall not fail.
Bear them we can, and if we can we must.
Shoulder the sky, my lad, and drink your ale.