Логин: DarkShadow
ФИО: Sky
Дата рождения: 1989-05-16
Репутация: 1
Меня читают: Смотреть список
Город: Київ
Публикаций: 149
Коментариев: 0
Группа: Литераторы
Почта:

Боротьба


Категория: Коллективные


Я доторкнусь до твоєї печалі
Я доторкнусь до твого тепла…
Не розуміла, що вони кричали..
Бо думка знов до тебе потекла

Відкрию обійми для погляду ночі
Відчую Твій біль у собі,
Закрию легенько рукою я очі
І серце віддам я тобі…

У тебе ж своє заберу
І вживлю я у себе
Ти знаєш-я не помру
Буду завжди біля тебе

І знов обірветься ідилія сну
І знову прокинусь від муки,
Що більше для Тебе я вже не помру,
Що цвях не заб"ють більше в руки...

Ти будеш героєм не на хресті
І Ти є для мене Єдиним...
Навіщо ті мук марні нести,
Коли залишились години?

Навіщо ті муки?.. І сам я не знаю!
Можливо не було ніколи і їх...
Але і стігмати ніяк не здолаю
Вона - як прокляття за гріх!..

Прокляття? А мо нагорода?
Чи ще у житті один шанс?
І як вже трапилась нагода-
Візьми іще один аванс...

Чи є ще шанс? Та може й є...
Одне цікаво - чи мені він випав?
Чи Сатана за шанс не вб"є?
Чи лиш на рану знову сіль насипав?

Він не вбиває-бо не має влади!
Безсильний він, в тобі лиш сила!
І ті думки-його погані гади!
Роби лиш так, як я просила...

Безвiльний він... В мені лиш сила...
От тільки сила ця від кого?
Відмитися б... Нема такого мила!!!
Хіба простити допомоги в Бога...

У Бога, в себе, у людей,
Ти бийся й стукай!
Вривайся до дверей!
І серця слухай...

Кінець... Не впускають у серце
Та й я не спішу туди впасти...
Я знаю фатальніше Сонце -
Воно не Хрестової масті...

Над Сонцем царствує Небо!
І Тінь приховає тебе!
Я забираю до себе-
Візьми до себе мене!

Автор: DarkShadow © | Дата публикации: 2006-12-26 | Просмотров: 1061 | Комментарии (13)
Эту страницу читали:
Гостей [201]  

Откуда приходят читатели?
Общее впечатление:
  • 0
 
Идея, сюжет, глубина:
  • 0
 
Реализация замысла:
  • 0
 
Язык и грамотность:
  • 0
 
Всего оценило: 0 пользователей
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.


#1 автор: Shram (2006 12 26 02 03)

 

Quote
І знов обірветься ідилія сну
І знову прокинусь від муки,
Що більше для Тебе я вже не помру,
Що цвях не заб"ють більше в руки...

Хммм, це настільки романтично, у них така любов "Що більше для тебе я вже не помру".... як на мою думку то кохати потрібно одного(не враховуючи родичів), бо коли кохаєш декількох, то це вже не кохання, а прост...
Заради кохання він згоден терпіти усі чорні зливи які зірвуться на його голову... Усі переживання герой проносить з любов"ю, зовсім про них не думаючи, бо це тепло і є його життя заради якого він "живе"...


#2 автор: Shram (2006 12 26 02 08)

 

Ось які думки мене прорізають коли я прочитав цей маленький куплет... гІ!!!

#3 автор: Sanka (2006 12 26 02 12)

 

Ти знаєш, це здорово, коли за кохання можеш і навіть хочеш померти!!!!! Класний вірш-мені подобається, коли пишуть про кохння як про муку яка приносить задоволення!

#4 автор: Shram (2006 12 26 02 13)

 

От, а на твою думку, що ти сказала б про кохання словами цього героя....

#5 автор: DarkShadow (2006 12 26 11 04)

 

Словами героя? Про кохання? ... Я б сказала, що не зможу відчувати так, як він, але на його місці я б дослухалася порад і звільнилася від тягаря...Навіщо говорити?Можна просто насолоджуватися....

wink Зрозумієш жіночу логіку-отримаєш ключик до таємниці...ну хоча б її частинки happy

Прочитайте твір Cjnfianza " Прекрасая незнакомка"-можливо так той герой повинен відчувати і думати...


#6 автор: Shram (2006 12 26 16 38)

 

Quote
Зрозумієш жіночу логіку-отримаєш ключик до таємниці...ну хоча б її частинки

Quote
Навіщо говорити?Можна просто насолоджуватися....

Навіщо розуміти? можна просто насолоджуватися...
Ти сама ж відповіла на своє "запитання".... laughing


#7 автор: DarkShadow (2006 12 26 18 34)

 

biggrin

#8 автор: maxatma (2006 12 26 22 07)

 

Quote
кохати потрібно одного(не враховуючи родичів)

Це дуже непросто, крім того якщо кохання тебе переповнює, то можеш і багатьох кохати - ніхто обділений коханням не буде, і кожного будеш кохати щиро...а взагалі, я дуже негативно ставлюся до кохання, хоча іноді воно й здатне викликат прекрасні почуття...
Людмилко, хороший вірш...це саме той рідкусний випадок коли кохання мене розчулило...
P.S.Кульгає ритм і рима, але думаю що коли пишеш про кохання, то тобі не до ритму і рими! biggrin

#9 автор: Я(Романтика) (2006 12 28 13 30)

 

Quote
Я знаю фатальніше Сонце -
Воно не Хрестової масті...

Оце мені найбільше сподобалось. Сильно!
Я так зрозуміла це діалог? То чом не показано?
Радила би трішки урізати. Не знаю, що звідци можна прибрати, але надто довгий вийшов вірш і трохи розмитий

#10 автор: Noigel (2007 01 10 23 23)

 

Quote
Заради кохання він згоден терпіти усі чорні зливи які зірвуться на його голову... Усі переживання герой проносить з любов"ю, зовсім про них не думаючи, бо це тепло і є його життя заради якого він "живе"...
Ого... surprised Герой і сам не здогадувався про всю глибину свого кохання... wink

До речі - писали через ICQ... тому мабуть і не проставлені імена на діалогах, але я певен, що DarkShadow це виправить...


#11 автор: Lucretia (2007 01 10 23 44)

 

Браво))) молодці)) гарно, але фатально... я ридаю.....

#12 автор: Noigel (2007 01 12 00 08)

 

Quote
фатально
Лу, я щось тебе не розумію останнім часом... Що тут фатального? Просто інша інтерпритація нашого нудного життя!

#13 автор: Armageddon (2007 02 04 17 50)

 

Можна тільки позаздрититому кому ти пишеш свої вірші, чудові та наповнені справжніми відчуттями, а не брехнею яка міститься в повсякденному житті.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии. Вам необходимо зарегистрироваться.

 

alt 199381333
alt 8(044) 383-00-69
alt mail@topavtor.com