ми хворі всі а може й божевільні
від почуттів емоцій чи образ
бо від Адама ще наш Бог всесильний
нам дав ЛЮБОВ як гріх чому й нема добра
якби не Бог вложив у рот зміюці
те яблуко із райського садка
напевно не страждали б ми в розлуці
і сто процентів не кохали б так

з якої статі Єва подобріла
чом не придумала щось інше із бажань
лишень шматочок яблука поїла
а скільки принесла усім страждань
красу і розум Бог додав пізніше
бо ясно все без слів і без оман
і всі жінки тепер при зустрічі миліші
чим потім як розійдеться туман

пропорції між розумом й красою
не витримав наш Бог бо й сам не знав
(не гнівайтесь жінки) і під косою
що від Адама залишилось дав
а сам Адам якого зроду віку
ніякий змій спокусити не міг
і яблук їв в своїм житті без ліку
тут здався перед ним о бідний чоловік

це уже потім була в нього сила
якою він зміюк (в казках) боров
та перед жінкою ця сила відходила
і падав ниць бо не долав Любов
яка у серці з яблуком зміїним
в крові гемоглобіном проросла
він вірним був але й бував невірним
бо силу він Любові не долав

не раз в житті праправнуки Адама
стрічали Єв і спокушались знов
бо в кожній жінці я скажу вам прямо
сидить той змій спокусник й наша кров
із яблучним отим гемоглобіном
не може пересилити його
й ми всі чоловіки з Любові геном
не гасимо в свої серцях вогонь

і в кожній жінці бачимо ми Єву
праматір нашу матір чи сестру
і любим їх і дякуємо небу
і Богу дякуєм за гру любовних струн
ця музика в віках і в поколіннях
підносить до невиданих висот
і завжди приклоняєм ми коліна
і чарку п’єм за таїну солодких нот

хто винуватий в тому змій чи Бог
але навіки хай живе Любов!!!

P.S.
інтрига у раю усім давно відома
й хоча пройшли вже мілліони літ
спокусник змій ніколи не зна втоми
й сади квітують рясно на землі

P.S. Не ображайтеся, жінки!
Ми любим Вас!!!! Чоловіки.

Листопад, 21,2006