***

тривога відмирає

я один

посеред зали

і на шаховій підлозі

дороги

виростуть сніги

повище гір

їх колисатиме похмуре небо

твоїм очам нема води

забракне світла

нас не стане

тому – спочатку я

а ти – за кілька довгих

як вогонь і вітер

слів

я роздивився як зіходили війська

глевких небес

на землю пресвятую

ти розказала

заблукала в ніч

і у відкрите чорноземне море

де через зиму

проростуть мої сліди

а поки

вищі неба гори