мрії свічками

в минуле стікають,

бігають босі

по травах не скошених,

юність відснилась -

та зрілість чекає

ще великоднього

з миртами кошика.

вже відговіло

над веснами липнями

«вчора»,

що стало «сьогодні»,

бо завтра

злетом до віт

прозоріє між липами,

іскра- свіча

із небесної ватри.

може не варто

чекати

на писанки

в мріях солодких

у юність вертати?

є кому завше

гойдати колисанку

світу, що плаче

дощами блавату...


© Vasyl R, 15-07-2007