6. лицарка

чув же  шурин-мурин

 вальпургієві  бурі

широкі наші мури

тортури на півшкури

по вінця  цього раю

собі маю  та  знаю

небесна впала манна

на одчай божий Ганна

каралась б на краю

ой ще б не так горлала

у серці  у раю

в пазусі сонцем грала

коли стрічали  Байду

кипів в окропі гайдук

7.отож бо 

з дітьми поміж горби

йшли говорити вічні 

у Буг пішли воли

хомині  лисі  цицьки

і кров і  хліб і сіль

між двох вогнів долоні

мов грім зі всього   сміх

горів в  долині долі

шкода охот солодких

пішов і війт  в могилу

гордий  од чорних  бродів

втопивши пишну силу

глек  нових  сліз порожній

ой-ой  босоніж  бо жни