Молодість всі розуміють по-різному. Простий молодик (почесний член сірої маси) проживає молодість як певну частину свого життя. Тобто думає про майбутнє, про ті стадії розвитку “гомо сапієнса”, які йому ще доведеться пережити. В такого молодика іноді проскакує думка: “Ну, досить на сьогодні розваг, я надто весело живу. Треба трохи пригальмувати, може вже на старості років захочу повеселитися.”
Є й такі члени суспільства як панки. Ці люди проживають молодість абсолютно безтурботно, стараються використати всі можливості для розваг, не відкладаючи нічого на потім, адже в них є заповітна мрія – померти до 30 років. От, наприклад, був я влітку в Шешорах на етно-рок фестивалі. Фестиваль тривав 3 дні, спали ми там всі в наметах. Біля мого намета був намет панків. І ось, лежу я в наметі після концерту, третя година ночі, а в сусідньому наметі панки напилися і співають “Маму анархію”… Абсолютно безголосно, зате душевно…
Є ще один тип представників суспільства – “Дон-Жуани” (вони ж “Казанови”) – любителі жінок, які тільки цим і живуть. Голова в них забита виключно тим, як би привабити жінку. Ясна річ, вони вважають молодість ідеальною порою для їхньої самореалізації. Бо час летить, люди старіють, марніють, трухлявіють, вмирають…
До кого ж відношу себе я? Ясна річ, що будь-яка людина, пишучи про себе, буде просто відхрещуватися від членства в сірій масі. Отже, щодо мене такий варіант теж відпадає. З огляду на речі, які ще не звершилися в моєму житті і на властивий мені, як і кожній нормальній людині, потяг до протилежної статі, я віднедавна назвав себе “Нецілованим Казановою”.
Як проходить моє життя вдома? Я часто слухаю рок, хоча останнім часом переходжу до класики. Одне слово, музика – це моє життя. Також, недавно читав “Перламутрове порно” Ірени Карпи – люблю побутові романи, написані вельми цікавою мовою – дуже збагачує мій словниковий запас… Щодо музики, недавно припав до душі Боббі Мак Феррін – співак, геніальний бас із грайливий характером, який може годинами виспівувати, скажімо, музику Баха, нанизуючи її на джазовий мотив. Ось наприклад, в один з вихідних сиджу я на дивані, зручненько вмостившись, читаю Фауста і слухаю Боббі Мак Ферріна. І так цілий день. Вихідні вже втікають, час братися за роботу, а я ні в вус не дую…
Навівши такі моменти з мого життя, я вирішив виділити ще один тип суспільства – меломани, а себе віднести до революційно нового типу суспільства – донжуаномеломан.
О так, різні люди проживають молодість по-різному, з певними колізіями, властивими лише їм.