Логин: GALABURDA
ФИО: Галабурда Вера Алексеевна
Дата рождения: 1954-08-17
Репутация: 4
Меня читают: Смотреть список
Город:
Публикаций: 22
Коментариев: 735
Группа: Литераторы
Почта:

Мати


Категория: Рассказы


                                                                                                М А Т И

             Це було в кінці  80-х тепер уже минулого століття. До сусіднього  села М.Горького,яке входить до нашої сільської ради,  з західної України переїхала багатодітна сім’я. Я вважаю,що зірватися з насидженого місця сім’ю можуть тільки надзвичайні обставини.Тому, як голова сільської ради, не дуже зраділа цим людям.А от директор  радгоспу тішився – на молочно-товарному комплексі не доставало робочих рук. Їм  надали житло, господиня  пішла працювати дояркою на комплекс, господар виявився вправним трактористом.Троє старшеньких дітей ходили до школи,менший – до дитсадка. Я з полегкістю зітхнула – бідна,але роботяща сімя. Проте рано раділа. Приблизно через місяць міліція забрала батька сімейства і судом  його було засуджено на 6 років.Виявляється, родина просто втікала від правосуддя,але  не врахували,що по прописці їх швидко знайдуть.

               І тут мати «зірвалася з тормозів». Чи то раніше чоловік їй не давав пити, чи сама стримувалася ради житла та роботи, чи стрес – не знаю,але  запила по-чорному. Ми  забили на сполох – діти були покинуті напризволяще. Ніякі розмови-вмовляння не допомогали.  Виконком сільради вирішив   цю горе-матір  лишити  батьківських прав. Всі документи були зІбрані, призначено день судового засідання.

                 На суд мати не зявилася. Депутати на мій дзвінок повідомили,що вона знову в запої. Суддя гостро поглянула на мене і  як припечатала: «На завтра забезпечте явку!». Кинулася за допомогою до начальника райвідділу міліції. Той з розумінням підійшов до цієї справи , зняв з політнавчання нашого дільничного інспектора та молоденького практиканта,який мені  чимось нагадував пташеня.  Вирішили матір привезти до райвідділку,дати їй тут відіспатися,а вранці тепленьку доставити до суду.

                 І ось ми на мотоциклі мчимося до села. Моя місія – влаштувати на добу діток до когось з односельчан. Заходимо в двір. Мале хлопченя весело хлюпочеться в калюжі. Старші – в школі. Хапаю малого на руки і прямуємо до сусідів. Ті  охоче погоджуються доглянути всіх чотирьох і я ,полишивши малого на сусідку (до речі,депутата сільради), повертаюся до мотоцикла. Там  на мене чекав практикант, «пташеня», і злякано якось сказав,що мене  чекають в хаті. Заходжу. На панцирнім ліжку лежав весь у плямах матрас ,на якому спала зовсім гола матуся. Мокрий халат лежав біля ліжка долі.  Дільничний  бігав по будинку,шукаючи якоїсь одежини,  і звично співав знайому пісню про те,що з нього досить,піде з роботи по вислузі років. Разом знайшли якусь блузку і юбку,разом одягли її  і  я позвала «пташеня» допомогти провести її до мотоцикла. Здавалося, все йде добре.Та як тільки матір вивели на свіже повітря,вона  роздивилася,що попідруччя її ведуть люди в формі і щосили заволала: «Гвалтують!»  «Пташеня» в одну мить знову  як намалювався біля мотоциклу. Безнадійно поглянувши на мене, дільничний підхопив  її  і  потягнув сам , немов мішок. Мати не пручалася, а спокійно собі  досипала. Якось втрьох всадили її до люльки мотоцикла. Я відмовилась від  пропозиції підвезти додому ,  а  звично пішла пішки ходженою-переходженою дорогою.

                   На слідуючий день  матір лишили батьківських прав.

                   Найстрашніше було,коли соціальні працівники  приїхали забирати дітей до притулку. Як вони плакали! Як тримались за матір ручками! Плакали сусіди, плакали односельці, не могла стримати сліз і  я. І тільки  мати ,пяно похитуючись, матірно проклинала всіх і все, очевидно так і не зрозумівши,що діється.

                     І сьогодні,коли я бачу або ж читаю про таку матір,мені хочеться їй сказати: «Любіть своїх діток так, як вони люблять вас!»

                   

Автор: GALABURDA © | Дата публикации: 2012-07-06 | Просмотров: 2909 | Комментарии (4)
Эту страницу читали:
Гостей [51]  

Откуда приходят читатели?
Общее впечатление:
  • 85
 
Идея, сюжет, глубина:
  • 85
 
Реализация замысла:
  • 85
 
Язык и грамотность:
  • 85
 
Всего оценило: 8 пользователей
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.


#1 автор: Алёна (2012 07 07 17 20)

 
  • 85
  Общее впечатление
  • 85
  Идея, сюжет, глубина
  • 85
  Реализация замысла
  • 85
  Язык и грамотность

БЕДА..........Пьянство,бедность -беда.
Как несправедливо кем-то "распределяются"детки...Они должны жить ,как минимум,в любви и быть желанны.
Мы 22 года боремся за своё счастье стать родителями.......Больно....За ненужных деток больно.....
Горькая правда жизни.
А проза у Вас хорошо получилась:искренне,легко,доступно.

#2 автор: GALABURDA (2012 07 07 21 50)

 
  • 85
  Общее впечатление
  • 85
  Идея, сюжет, глубина
  • 85
  Реализация замысла
  • 85
  Язык и грамотность

Спасибо за поддержку. Из 16 лет проработаннных в сельском совете, для меня самой ранимой темой была тема ненужных детей. В последнем номере обласной газеты прочитала о 10-летнем мальчике,которого отчим на целую ночь подвесил за ручки в гараже в наказание, после чего ребенок потерял чувствительность рук,но корреспонденту говорил,что его правильно наказали,он виноват и хочет опять домой. А передо мной снова встали те плачущие детки,которые ничего хорошего не видели дома,но не хотели уезжать от мамы.Так спонтанно родился этот рассказ.

#3 автор: natali_bojko (2012 07 07 21 59)

 
  • 85
  Общее впечатление
  • 85
  Идея, сюжет, глубина
  • 85
  Реализация замысла
  • 85
  Язык и грамотность

Вибачте, що не відразу побачила Ваш твір!
Прочитала. Дуже болюче, але ж воно і в житті так...
Страшно, що усе частіше в суспільстві нашому зустрічаються от такі горе-батьки... Бідні діти!!!
Ваше оповідання оціню по-максимуму.

#4 автор: GALABURDA (2012 07 07 22 08)

 
  • 85
  Общее впечатление
  • 85
  Идея, сюжет, глубина
  • 85
  Реализация замысла
  • 85
  Язык и грамотность

Дякую. Не дивуюся,що ви з Оленкою сприйняли викладену історію до серця, бо ми жінки і нам не може не боліти ця тема.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии. Вам необходимо зарегистрироваться.

 

alt topavtor.info@yandex.ru